Кажется, будто из-за курса в евро или долларах покупка машины из-за границы дороже, чем на отечественном автомобильном рынке или в специальном салоне. Но это не так. Если узнать заранее, какие выставлены авто на аукционах на этой неделе, и подобрать там транспортное средство, то получится значительно сэкономить. Минимальная выгода, независимо от модели авто и марки, составляет от 30 до 40%. Но важно понимать, что это б/у машины. При этом американские дороги качественные, а власти устанавливают высокие стандарты для топлива, поэтому и транспорт лучше сохраняется.
Почему машины, привезенные из других стран так популярны?
Поскольку местные автодилеры устанавливают на новые и бывшие в употреблении машины неподъемные цены, логичнее покупать транспорт в Европе или Соединенных Штатах Америки. Иногда оказывается, что отечественные продавцы увеличивают наценку в полтора или два раза. Это не лучший вариант для тех водителей, у кого есть фиксированный бюджет. Поэтому многие переходят на зарубежные аукционы и там приобретают транспортное средство буквально за копейки.
Даже если учитывать расходы на растаможку, перегон и сотрудничество, полное сопровождение, все равно в итоге выходит дешевле, чем приобрести тот же транспорт в местном автомобильном салоне. Так что лучше изучить, какие варианты предлагает аукцион Стат.Вин, и там подобрать то, что подходит.
Преимущества зарубежного рынка:
лучшее качество;
приемлемые цены;
широкий ассортимент;
честность и безопасность.
Не стоит думать, что если сделка заключается в режиме онлайн, то вас в обязательном порядке обманут. Если выбирать проверенные сервисы с положительными отзывами и высоким средним баллом, большим ассортиментом и продавцами с хорошей репутацией, то все будет в порядке.
Недостатки покупки авто из-за границы
Минусов не так уж и много. Части клиентов не нравится срок ожидания. В лучшем случае это месяц, но часто сроки затягиваются на полтора или два. При этом важно понимать, что для официального ввоза необходимо оформить документы, оплатить пошлину, найти перегонщика и все организовать. Это в принципе не может занимать неделю, поскольку транспорт преодолевает огромное расстояние.
Еще один минус – растаможка. Она оплачивается в обязательном порядке, и сумма индивидуальна. Все зависит от того, кто создал транспортное средство, в каком году выпустили машину, какие у нее характеристики, материальная ценность. Но даже с тем, что новые владельцы оплачивают таможню, все равно обходится в разы дешевле, чем идти в местный автомобильный салон, поскольку из-за неустойчивого курса цены там постоянно растут.
Почему именно аукцион?
Это не только выгодно, но и более безопасно, чем общаться лично с отдельным продавцом, который разместил объявления в социальных сетях. Скорее всего, он потребует внесение оплаты или аванса, и есть вероятность, что после этого заблокирует собеседника. Аукционы – это про надежность и безопасность.
Для дизайнерської біжутерії та коштовностей важливо забезпечити відповідне місце зберігання. Причина полягає не тільки в організації речей та їх упорядкованості. Скриньки захищають прикраси від впливу факторів навколишнього середовища, таких як сонячні промені. Завдяки цьому термін служби біжутерії значно зростає. До того ж скриньки для коштовностей ще мають бути естетично привабливими. А через те, що поняття прекрасного у кожного своє, сучасні виробники пропонують рясні асортименти моделей в широкому виборі дизайнерських рішень. Про критерії вибору поговоримо далі.
Критерії вибору скриньок для прикрас
На сучасному ринку представлений величезний вибір виробників та моделей. Органайзери для прикрас відрізняються між собою безліччю параметрів, серед яких основними є:
Форма. За формою ємності для коштовностей можуть бути будь-якими. Але найчастіше це класичні варіанти – коло, прямокутник, овал чи квадрат. Однак скриньки можуть бути трикутними, і виконаними з використанням незвичайних конструкційних рішень. Наприклад, великою популярністю користуються варіанти у формі зірки чи серця.
Дзеркало. Досить часто скриньки додатково оснащуються дзеркалами, що дозволяють одягати прикраси одразу. Але насправді наявність цього елемента є обґрунтованою далеко не завжди. Причина полягає в тому, що під кришку уміщається дзеркальце у дуже скромних габаритах. Тому вдома подібні елементи зовсім не актуальні, адже напевно у кожної представниці прекрасної статі є і дзеркало більшого розміру. Але моделі із дзеркальцем будуть дуже доречними під час поїздок.
Чисельність ярусів. Поверхів у скриньках може бути від одного до п’яти, але зустрічаються і багатоповерхові варіанти. При виборі слід враховувати кількість прикрас, які ви хочете вмістити у скриньку. Також важливим моментом є розмір. Багатоярусні моделі є досить габаритними, тому важливо визначитися з можливим місцем для встановлення.
Механізм відкриття. Переважно ємності для прикрас є структурованими. Саме грамотне структурування є основною відмінністю якісних виробів. Але всі вони відрізняються механізмом закриття. Одні є висувними, інші відкриваються догори. Вибирати слід з урахуванням своїх власних переваг.
Фурнітура. Моделі можуть бути оснащені ручками, спеціальними заклепками та багатьма іншими додатковими елементами, які забезпечують зручність під час експлуатації. Завдяки руків’ю користувачам значно зручніше переносити скриньки з одного місця на інше. Але якщо передбачається стаціонарне зберігання місткості, на цей параметр ви можете не звертати ніякої уваги.
Тип виготовлення. Скриньки можуть бути заводськими або виконаними вручну. Дизайнерські моделі, що цілком очевидно, коштуватимуть дорожче. Однак ціна виправдана не тільки презентабельним зовнішнім виглядом, але й тим, що окрім вас такої дрібниці не буде ні в кого.
Де купити скриньку для прикрас?
Купити шкатулки дешево ви можете в інтернет-магазині oneprice.ua. Тут присутній великий вибір товарів у широкому спектрі цін. Завдяки цьому кожен покупець зможе підібрати модель, що відповідає власним уподобанням і бюджету.
Канальные вентиляторы могут быть приточными, вытяжными и реверсивными (приточно-вытяжными) в зависимости от их назначения. Теперь обратим внимание на другую классификацию канальных вентиляторов, которая также является важной для понимания этого устройства.
Форма
Одним из значимых критериев классификации является форма, которая определяет способ монтажа канального вентилятора. Существуют следующие типы вентиляторов:
Круглые канальные вентиляторы – они устанавливаются внутри круглого воздушного канала. Они также подходят для гибких воздуховодов, что позволяет расширить геометрические параметры системы вентиляции.
Вентиляторы для прямоугольных каналов – они устанавливаются в прямоугольном воздуховоде. Прямоугольная форма воздуховода позволяет оптимально использовать пространство, обеспечивая при этом максимальный объем вентиляции. Именно поэтому прямоугольные вентиляторы пользуются большим спросом в промышленных сферах.
Конструкция рабочего колеса
Давление и разряжение воздуха в канальных вентиляторах создается благодаря вращению лопастей рабочего колеса. Положение лопастей относительно оси вращения может различаться, и именно это определяет тип канального вентилятора. Вот несколько типов вентиляторов по конструкции рабочего колеса:
Осевые (аксиальные) вентиляторы – спиральные лопасти закреплены на крыльчатке, которая в свою очередь насажена на вал двигателя. Воздух перемещается вдоль оси вала двигателя. Это наиболее распространенная форма вентиляторов, которая знакома нам по настольным моделям.
Радиальные (центробежные) вентиляторы – они отличаются от осевых вентиляторов способом крепления лопастей к крыльчатке, который напоминает гребное колесо старинного парохода. Крыльчатка с лопастями заключена в корпус, а воздух поступает в осевом направлении, а выходит перпендикулярно оси крыльчатки.
Диагональные вентиляторы – воздушный поток сначала всасывается вдоль оси крыльчатки, а затем меняет направление на 90 градусов. По форме конической крыльчатки и лопастей эти вентиляторы являются гибридом между осевым и радиальным вариантами, поэтому их также называют “смешанными”.
Тангенциальные (диаметральные) вентиляторы – воздух подается на барабан с лопастями поперек оси вращения и выходит таким же образом. Они применяются только вместе с климатическими установками, такими как фанкойлы, тепловые завесы и кондиционеры.
Безлопастные вентиляторы – это инновационные модели, в которых воздух нагнетается турбиной и подается на аэродинамическое кольцо особого профиля. Воздух ускоряется в 15 раз и вырывается из кольца в нужном направлении. Внешний вид таких вентиляторов очень лаконичен, они лишены подвижных частей (лопастей) и подходят для внешнего размещения. В качестве канальных вентиляторов они пока не получили широкого распространения.
Другие характеристики
Существуют и другие критерии, которые используются для классификации канальных вентиляторов, и при выборе вентилятора следует учитывать следующие важные условия:
Материалы – корпус вентилятора может быть изготовлен из стали, пластика или композитных материалов, а лопасти – из пластика, стали, алюминия или бронзы. Различные материалы имеют разную устойчивость к высоким температурам, влаге и открытому огню, поэтому необходимо учитывать условия эксплуатации вентилятора при его выборе.
Уровень шума – вентиляторы могут быть стандартными или бесшумными (с шумоизолированным корпусом). В цехах по обработке металла, где постоянно шумно, нет необходимости выбирать бесшумную модель. Однако для жилых помещений уровень шума играет важную роль.
Скоростные характеристики – вентиляторы могут быть одно- или двухскоростными. Двухскоростные модели позволяют регулировать производительность, экономя электроэнергию и снижая уровень шума.
Защита от влаги, пыли и механических воздействий – вентиляторы могут иметь различные защитные элементы, такие как решетки, фильтры, прокладки и класс защиты двигателя. Также важно учитывать материалы, используемые в вентиляторе, для обеспечения соответствующей защиты.
На что обратить при подборе канального вентилятора по характеристикам
При выборе канального вентилятора необходимо учесть все эти аспекты, чтобы выбрать подходящую модель, которая обеспечит эффективную вентиляцию в соответствии с требованиями и условиями вашего объекта.
Когда выбираешь канальный вентилятор для системы вытяжки, очень важно найти подходящую опцию, которая обеспечит эффективную вентиляцию. Вот несколько ключевых факторов, на которые стоит обратить внимание.
Производительность – это один из самых важных аспектов. Государственные строительные нормы указывают требуемый уровень воздухообмена для разных помещений. Производительность вентилятора определяется тем, сколько объема воздуха он может переместить за час. Важно учесть размер помещения и требуемое количество воздухообменов.
Скорость воздушного потока также имеет значение. Рекомендуется, чтобы скорость была в диапазоне от 11 до 14 м/с. Если скорость слишком низкая, вентилятор может быть неэффективным, а слишком высокая скорость может вызвать шум.
Конструкция вентилятора тоже важна. Нужно обратить внимание на форму и размеры соединительных элементов. Для круглых канальных вентиляторов важен диаметр отверстия, а для прямоугольных и квадратных – размеры канала. Также учти, что некоторые вентиляторы можно устанавливать разными способами, но крышные вентиляторы всегда горизонтальные.
Выбор типа двигателя тоже влияет. Можно выбрать двигатель с переменным или постоянным током. Двигатели с переменным током экономичнее и долговечнее. Есть также двигатели с дополнительными возможностями, которые могут обеспечить большую производительность при том же уровне энергопотребления.
Также обрати внимание на класс защиты двигателя, особенно если вентилятор будет установлен на улице или рядом с наружной стеной. Класс защиты обозначается буквами IP, за которыми идут две цифры, указывающие уровень защиты от пыли и влаги.
Если нужно, чтобы вентилятор работал с другим оборудованием, например, с датчиками температуры или влажности, то это тоже следует учесть при выборе.
Наконец, проверь, соответствуют ли параметры вентилятора характеристикам электрической сети перед его подключением.
Учитывая все эти факторы, можно сделать осознанный выбор канального вентилятора, который будет идеально подходить для системы воздуховодов и обеспечивать эффективную вентиляцию помещений.
Якщо раніше системи відеоспостереження були дорогими і їх встановлювали тільки великі підприємства, то сьогодні вони мають попит і є доступними для офісів, магазинів, складів через стрімкий розвиток технологій і здешевлення обладнання.
У статті від хостинг-провайдера Cityhost.ua розглянемо, що потрібно знати про відеоспостереження: принцип дії, комплектацію, типи, особливості вибору та запуску системи на виділеному сервері.
Принцип дії та основні компоненти системи відеоспостереження
Щоб зрозуміти принцип роботи системи відеоспостереження, потрібно перш за все розуміти, з яких компонентів вона складається:
Відеокамери — виконують відеофіксацію навколишнього оточення у вибраній зоні та передають на відеореєстратори потокове відео.
Відеореєстратори – окремі пристрої або комп’ютери зі встановленим спеціальним ПЗ, які отримують сигнали від камер спостереження, а також відтворюють картинку на дисплеї ПК, смартфона, обробляють, записують на зовнішні носії, транслюють відео на сервер тощо.
Мережеві елементи. Це компоненти для з’єднання відеокамер і реєстраторів: кабелі оптоволоконні, комутатори, маршрутизатори тощо.
Робота сучасних системи відеоспостереження дає можливість:
визначати швидкість і напрямок руху автотранспорту та інших об’єктів;
забезпечувати присутність об’єкта в певній зоні охвату камери;
ідентифікувати людину чи об’єкт тощо.
Види систем відеоспостереження
Обладнання ділиться на сучасне цифрове та аналогове, яке використовується все рідше, але все ж має певний попит і дотепер.
Цифрові IP відеокамери передають зображення у вигляді цифрових сигналів за протоколом TCP/IP. Відео потік відразу направляється на реєстратор або віртуальний сервер.
Серед переваг цифрового відеоспостереження слід визначити:
Багатофункціональність. IP-відеокамери швидко інтегруються в загальну охоронну систему підприємства.
Аналітика. У цифровому обладнанні підтримується опція аналітики відео, наприклад, при відеофіксації людини в певній зоні, автоматично робиться скріншот.
Висока роздільна здатність. Аналогове відео обладнання має роздільну здатність не більше 3 Мп, тоді як характеристики цифрових камер можуть перевищувати 12 Мп.
Висока частота кадрів. Деякі моделі IP-камер можуть записувати відео зі швидкістю 50 кадрів/сек, що вдвічі перевищує характеристики аналогового обладнання.
У IP-системи є й мінуси:
невеличка затримка передачі картинки на пристрої, які обробляють дані;
висока ціна порівняно з аналоговими моделями.
Аналогові відеокамери транслюють зображення, захоплене об’єктивом, і передають його на реєстратор. На моніторі ноутбука зображення з відеокамери відображається без затримок. До переваг аналогового обладнання також можна віднести:
Простий процес встановлення та налаштувань у порівнянні з IP камерами.
Відсутні затримки і підвисання картинки—– відеопоток ретранслюється в реальному часі зі швидкістю 25 кадрів/сек.
Гарна сумісність. Камери і реєстратори різних брендів сумісні між собою, тобто проблем не має бути.
І як же без недоліків аналогового відео:
Погана роздільна здатність зображення, яка вже не відповідає сучасним стандартам.
Складний і трудомісткий процес налаштування аналогових систем для коректної роботи у віддаленому форматі.
Морально застарілі технології та обмежені можливості для масштабованості системи відеоспостереження.
Як правильно організувати відеоспостереження на об’єкті
Для запуску системи відеоспостереження потрібно пройти декілька кроків.
Вибір відеокамери
Камери вибираються в залежності від місця встановлення:
Для обслуговування відкритої території краще вибирати камери, пристосовані до різних кліматичних умов.
Якщо плануєте вести зйомку цілодобово, то краще вибрати модель з підсвічування.
Роздільна здатність відеокамери вибирається в залежності від параметрів деталізації картинки.
Для компаній, які часто контактують з клієнтами варто розглянути камери з мікрофоном.
Вибір місця та встановлення системи відеоспостереження
Спочатку треба подумати над оптимальним місцем встановлення і кількістю необхідних камер. Обладнання встановлюється таким чином, щоб картинки з різних камер не дублювались. Не варто встановлювати камери під яскравими джерелами світла: сонячне проміння, ліхтарі тощо. Висота кріплення камери — оптимально 3-4 м. Камери монтуються на жорсткі та стійкі елементи конструкцій, кріпляться за допомогою дюбелів і шурупів.
Вибір сервера для системи відеоспостереження
Сучасні камери з власною IP-адресою дозволяють підключатися до них через Інтернет. Для зберігання записів з камер спостереження та управління системою віддалено потрібно орендувати сервер, встановити та налаштувати спеціальне ПЗ. Параметри сервера впливають на швидкість і якість передачі зображення, а також час зберігання відеофайлів. Чим більше камер буде встановлено, тим більшим повинен бути обсяг ресурсів і потужнішим сервер.
Так, наприклад, для невеликої системи відеоспостереження на 10 камер підійде сервер з 4-ядерним процесором, оперативкою від 4 ГБ і SSD-диском від 1Тб. Якщо планується аналітика відео, використання спеціального ПЗ чи підтримка додаткових операцій, краще вибрати потужніший сервер.
Зміст:
Біокамін своїми руками: пристрій і принцип роботи
Топка для біокаміна своїми руками: варіанти виготовлення
Як зробити біокамін: виготовляємо портал
Нескінченно довго людина може дивитися на три речі-на воду, що біжить, на те, як хтось працює, і на вогонь. Саме з цієї причини таке просте пристосування, як вогнище або камін, до сих пір не виходить з моди – така функція в більшості випадків покладається на сучасні каміни. І саме з цієї причини потреба у використанні дров для його роботи сьогодні відпала, і їх замінило так зване біопаливо. Декоративні каміни, що працюють на ньому, і називаються біокамінами – горюча рідина створює вогонь більш безпечно. Про таких камінах і піде розмова в даній статті, в якій разом з сайтом stroisovety.org ми розберемося з питанням, як зробити біокамін своїми руками?
Як зробити біокамін своїми руками в квартирі фото
Біокамін своїми руками: пристрій і принцип роботи
Як не дивно, але такий виріб, як біокамін, має досить просту конструкцію – як правило, це всього-на-всього три частини, які разом і являють собою біокамін.
Пальник. Це Паливна ємність, що має отвір, що закривається кришкою. При відкритій кришці підпалене паливо горить, як то кажуть, ясним полум’ям, а при закритій, відповідно, гасне. Це і весь пальник – ви також можете налити це біопаливо в миску і підпалити його. Природно, з метою посилення ефекту від палаючого полум’я тут застосовуються різні, скажімо, форсунки, які задають характер полум’я.
Корпус. Адже потрібно стримувати жар від полум’я і продукти його Gorenje в певних рамках? Саме з цієї причини практично у всіх випадках пальник поміщається в корпус, який часто є прозорим з усіх боків – так званий Акваріум. Але бувають і винятки-останнім часом широке поширення стали отримувати так звані відкриті біокаміни.
Декор. А як же без нього, якось адже потрібно імітувати вигляд справжнього багаття. Досить часто такий камін прикрашають штучними дровами, виготовленими з негорючого матеріалу – також для прикраси топки каміна використовують природний камінь. За великим рахунком, варіантів тут може бути маса, і їх вибір залежить тільки від вас. Ще одним поширеним рішенням декорування біокаміна є приміщення полум’я між двома стеклами – виходить дуже цікавий ефект.
Біокамін своїми руками фото
В принципі, це і все пристрій біокаміна. Як бачите, все досить просто, якщо не сказати, що елементарно. Принаймні, так все виглядає з боку-коли ж справа доходить до виготовлення біокаміна своїми руками, природно, виникають складнощі, про які ми і поговоримо далі.
Топка для біокаміна своїми руками: варіанти виготовлення
Як ви вже зрозуміли з вищенаписаного, топка біокаміна являє собою не що інше, як звичайну ємність з кришкою, яка потрібна для зупинки роботи каміна. А раз це ємність, то і підхід до її самостійного виготовлення повинен бути відповідний – та й взагалі її необов’язково навіть виготовляти. Відповідну за розмірами пальник можна підібрати з того, що є під рукою. Серед найбільш часто використовуваних для виготовлення топки каміна своїми руками речей можна виділити наступні предмети.
Найпростіший варіант-це невеликий стаканчик з нержавіючої сталі. Палаюче в ньому біопаливо буде нагадувати свічку великого розміру. А раз так, то і декорувати таку топку найкраще буде під свічку. Такий стаканчик можна помістити в глиняний горщик і обкласти Gorenje дрібними камінчиками – вийде цілком стерпна Свічка тривалого горіння.
Скляні ємності. Це келихи, склянки, фужери або будь-які ексклюзивні варіанти – побоюватися того, що скло перегріється і трісне, буде неправильно. По-перше, сам принцип такого пальника не дасть це зробити і, по-друге, в якості гасителя температури в таких біокамінах використовуються всі ті ж камені, які працюють як радіатор охолодження.
Як варіант, можна розглянути виготовлення топки біокаміна з порожніх пивних банок або діжок. Тут все досить просто-відрізається дно (так, щоб вийшло блюдце висотою пару сантиметрів, може трохи більше), точно так же зрізається і верхня частина банки. Середина викидається, а дві частини, що залишилися стикуються один з одним, утворюючи тим самим деяку подобу герметичній ємності. Далі справа техніки-по колу верхній частині свердлити отвори для виходу полум’я. Виходить конфорка-залишається тільки придумати кришечку в тому місці, звідки зливається пиво і, як то кажуть, справа з кінцем.
Виготовлення біокаміна своїми руками фото
За великим рахунком, якщо ви маєте навички роботи з міддю (вмієте споювати або зварювати її), то пальник біокаміна можна зібрати повністю з різних частин, в тому числі і листового матеріалу. Це відкриває широкі можливості, які дозволяють втілити в життя практично будь – які задумки-змусити язики полум’я звиватися так, як це потрібно вам.
Як зробити біокамін: виготовляємо портал
Як ви вже зрозуміли, біокамін можна виготовити в двох варіаціях – відкритий і закритий. І той і інший спосіб хороший по-своєму, і вибирати між ними потрібно виходячи з вподобаного вам дизайну. Якщо хочете створити біокамін, наближений до оригінального виробу даного типу, то, природно, топку краще помістити в портал – це не просто «коробка» з негорючого матеріалу. Його виготовлення пов’язане з деякими труднощами і має масу нюансів.
Найголовніший з них-це приплив кисню. Тут все, як і в натуральному каміні – знизу потрібні припливні отвори, а зверху порталу створюються відвідні канали. Тільки так можна створити в порталі тягу і забезпечити нормальне Gorenje biocamin.
Дверці. Потрібен адже доступ до пальника? Якось адже її необхідно розпалювати і гасити. Якщо говорити про самостійне виготовлення порталу для біокаміна, то найпростіше буде зробити орні дверку. Хоча, якщо гарненько розкинути мізками, то можна спорудити і підйомну дверку.
Пристрій біокаміна фото
В принципі, інших особливих тонкощів у виготовленні порталу біокаміна не спостерігається. Єдине, що ще тут можна додати, так це сказати кілька слів з приводу матеріалу, з якого його можна виготовити. Стандартно це скло-в цьому відношенні оптимальним виробом для переробки в портал є звичайний прямокутний акваріум. Якщо відокремити один його борт, то його досить просто за допомогою двох металевих профілів перетворити в підйомну дверку. З припливними і відводять тепле повітря отворами справи йдуть трохи складніше-хоча, якщо користуватися каміном при відкритих дверцятах, то необхідність в них повністю відпадає.
І на закінчення теми скажу кілька слів з приводу питання, як декорувати біокамін своїми руками? Як і говорилося вище, в якості декору в більшості випадків використовуються камені – язики полум’я при Gorenje огинають їх, створюючи неповторну гру світла і тіні. Не рідше використовується і імітація дров-для цієї мети можна використовувати металевий круглий прут різної довжини і діаметра. У більшості випадків декор робиться окремим елементом, який можна зняти з пальника і встановити назад. Як варіант, його роблять безпосередньо перед пальником, але в цьому випадку полум’я не буде огинати його елементи і створювати химерну гру тіні і світла.
Зміст:
Чим закрити щілини в дерев’яній підлозі: універсальна технологія
Чим замазати щілини в дерев’яній підлозі: якщо не важливий зовнішній вигляд
Як прибрати щілини в дерев’яній підлозі: ідеї, що дозволяють зробити підлогу краще
Що таке дерев’яна підлога? В першу чергу це набір дощечок. А що таке дощечки? Природно, це деревина, одним з властивостей якої є чутливість до перепадів температури і вологості – коли вологість збільшується, дерево розбухає, коли вона знижується, а температура навколишнього повітря піднімається, деревина всихає. Така циклічність призводить ні до чого іншого, як до утворення щілин між мостинами – саме з цієї причини так важливо в приміщеннях з дерев’яними підлогами підтримувати стабільну вологість і постійну температуру, що практично ніколи неможливо. Ось чому в дерев’яних підлогах з’являються щілини. Саме з ними ми будемо боротися в даній статті. Разом з сайтом stroisovety.org ми розберемося з питанням, як і чим закрити щілини в дерев’яній підлозі?
Чим замазати щілини в дерев’яній підлозі фото
Чим закрити щілини в дерев’яній підлозі: універсальна технологія
За великим рахунком, якщо щілини зовсім вже маленькі і мають розмір не більше ніж товщина швейної голки, то їх можна просто залити фарбою або заповнити герметиком, на який лягає фарба. Ці технології вже давно нікого не влаштовують – з ними потрібно возитися, а сучасна людина все хоче зробити швидко і особливо не напружуючись. Саме з цієї причини і з’явилася універсальна технологія, з якою сьогодні знайомі практично всі люди – це настилання листового матеріалу поверх старого дерев’яної підлоги. Залежно від розмірів щілин і ступеня викривлення мостин, вона передбачає використання різних листових матеріалів.
ДВП-деревоволокнисті плити. Як правило, вони мають невелику товщину і використовуються для усунення щілин, а заодно і вирівнювання старої підлоги, кривизна якого не дуже велика. Листи ДСП просто набивають на дерев’яний настил щільно один до одного, після чого вийшов підлогу покривається декількома шарами фарби.
ОСБ (ОСП) – орієнтовано-стружкова плита. Цей матеріал може мати велику товщину і найтонший з листів має розмір 6мм (QSB) – як правило, його використовують для усунення щілин і вирівнювання викривлень в сильно горбатих і розсохлих підлогах. Він може настилатися як в один шар, так і два і при необхідності навіть в три шари. Як правило, більше двох таких покриттів не використовують – шари накладають один на одного зі зрушенням, так, щоб верхні листи перекривали стики між нижніми листами.
Як варіант, може використовуватися звичайна або вологостійка фанера, але це занадто дорогий варіант. Як правило, цей матеріал застосовується тільки тоді, коли в якості чистової (декоративної) обробки планується укладати паркет.
Чим закрити щілини в дерев’яній підлозі фото
Так, це проста і доступна для самостійного втілення в життя технологія, яка дозволяє не тільки вирішити питання, Як закрити щілини в дерев’яній підлозі, але і питання, як вирівняти дерев’яна підлога. Вона хороша, коли зверху цього нагромадження планується укладання декоративного підлогового покриття, але не підходить в тому випадку, коли ви хочете зберегти вигляд натурального дерев’яної підлоги. Для цього доведеться діяти по-старому, про що і поговоримо далі.
Чим замазати щілини в дерев’яній підлозі: якщо не важливий зовнішній вигляд
За великим рахунком, якщо кінцевий результат не важливий, і ви не висуваєте до підлоги особливих вимог, то закладення щілин в дерев’яній підлозі може проводитися за допомогою будь-якої замазки або герметика. Якщо ж ви хочете зробити все красиво і при цьому втратити мінімум в декоративних якостях, то цю саму замазку доведеться виготовити самостійно. Вона має нескладний рецепт приготування – це клей ПВА, перемішаний з дрібним деревним пилом. Готується у вигляді пасти, якою і заповнюються шви – після висихання така підлога шліфується, і ви маєте практично первісний вигляд. Виняток становлять тільки замазані місця-як не крути, а виділятися вони будуть, і при цьому зіпсують зовнішній вигляд приміщення. Не сильно, звичайно, але будуть.
Це що стосується щілин невеликого розміру, шириною максимум до 3мм-більші зазори усуваються дещо іншими способами. Для них застосовується технологія клинових вставок – якщо говорити простою мовою, то в щілини між мостинами забиваються тонкі рейки (наприклад, дранка). Далі процедура вирівнювання підлоги і усунення щілин виглядає точно так же, як і в будь – якому іншому випадку-поверхня шліфується, після чого фарбується або покривається лаком. У будь – якому випадку усунути таким способом всі без винятку щілини не вийде-підлога просто не вміє покриватися однакового розміру тріщинами. Доведеться використовувати і одну і іншу техніку ремонту.
Як закрити щілини в дерев’яній підлозі фото
Знову-таки, таким способом не вийде створити ідеально красивий дерев’яний настил. Для цього в описану вище технологію доведеться внести деякі корективи.
Як прибрати щілини в дерев’яній підлозі: ідеї, що дозволяють зробити підлогу краще
Ідей, які дозволяють вирішити питання, чим закрити щілини в дерев’яній підлозі не на шкоду його зовнішнім виглядом, досить багато, але всі вони впираються в наявність деякого професійного інструменту – як мінімум ручного фрезера. Саме він дозволяє надати безладно розійшлися швах деяку подобу порядку – в загальному, зробити так, як ніби це так і задумано. Варіантів такого декорування предостатньо.
Фаска. Встановивши на фрезер конусний інструмент і поглибивши фрезу на певний рівень в деревину, в місцях з’єднання мостин можна зробити рівні канавки – так би мовити, проявити стики. Ну а далі, коли тріщини будуть впорядковані, заповнити їх кольоровий акрилової замазкою і після шліфування підлоги розкрити все це справа лаком. За великим рахунком, таким способом можна створити навіть видимість паркету або паркетної дошки, на якій при бажанні можна нарізати навіть візерунки.
Як прибрати щілини в дерев’яній підлозі фото
Як варіант, щоб не зв’язуватися з замазками, в районі швів можна фрезерувати широкі некрізні пази і заповнити їх заздалегідь підготовленою рейкою – потрібен щільний паз, в якому рейка буде триматися за допомогою клею. Як і в попередньому випадку, тут також відкриваються широкі можливості для творчості – якщо ви майстерно володієте ручним фрезером, то за такою технологією можна створювати навіть візерунки з плавними вигнутими лініями. До речі, підлога буде виглядати набагато багатше, якщо вставки будуть виконані в іншому кольорі – як мінімум їх можна розкрити морилкою. Як і у всіх інших випадках, на завершення всього підлогу шліфується і розкривається лаком. Як варіант, можна натерти містить віск маслом.
В принципі, якщо гарненько подумати, то можна придумати і свою технологію вирішення питання, Як закрити щілини в підлозі? Описані ваші варіанти просто є найпоширенішими і до їх використання вдаються практично всі майстри – особливо якщо говорити про варіант з листовим матеріалом.
Способи прості, але важливо розуміти одну річ – самі по собі щілини в підлогах з’являються дуже рідко. Як правило, вони мають як мінімум одного попутника – це скрип, який і потрібно усунути для початку, перш ніж приступати до безпосереднього вирішення питання, ніж закрити щілини в дерев’яній підлозі? А усуваються вони елементарно-кожну дошку необхідно прокрутити по лагам парочкою саморізів. Тільки після цієї процедури можна буде приступати до боротьби зі щілинами.
Зміст:
Штукатурка укосів: важливі речі, які необхідно знати
Оздоблення укосів штукатуркою: тонкощі установки маяків
Як зробити укоси штукатуркою: технологія виконуваних робіт
Нічого не хочу говорити проти сучасних технологій обробки дверних і віконних укосів – вони значною мірою полегшують роботу майстрів і дають можливість домашнім умільцям виконувати її самостійно, але… у всіх них є кілька істотних недоліків: по-перше, і гіпсокартон і пластик позбавляють укосів здатності «дихати», що веде до утворення конденсату; по-друге, їх міцність залишає бажати кращого. В принципі, з цими моментами можна миритися, але навіщо це робити, якщо старі, перевірені часом технології таких проблем не доставляють? Штукатурка укосів-це, можна сказати, екологічно чистий і безпечний варіант, про який і піде розмова. У цій статті разом із сайтом stroisovety.org ми детально розберемося з технологією штукатурки дверних і віконних укосів.
Технологія штукатурки укосів фото
Штукатурка укосів: важливі речі, які необхідно знати
Будь – яка технологія, навіть якщо вона, на вашу думку, безнадійно застаріла, має деякі особливості, ігнорувати які, як то кажуть, собі дорожче-тобто це такі моменти, які призводять до псування чого-небудь. Укоси в цьому відношенні не є винятком – якщо говорити про їх виготовленні методом штукатурки, то в якості таких моментів можна виділити наступне.
Протигрибкова обробка віконного отвору. Цей момент особливо важливий, коли оштукатурені укоси додаються до герметичних металопластикових вікон. Конденсувати для них-це нормально, а конденсат плюс тепло є ідеальним середовищем для розвитку грибка і цвілі. Протистояти цій напасті можна тільки попередньої протигрибкової обробкою віконного отвору. Саме віконного отвору – з дверними прорізами і укосами такого не буває. Хіба що якщо говорити про вхідні двері – тут теж необхідна така обробка. Проводиться вона не простий протигрибковою ґрунтовкою, а так званої ґрунтовкою «вбивцею грибка» – грубо кажучи, це концентрат, який вбиває грибок і цвіль. Він заздалегідь створює середовище, непридатну для їх зростання.
Правильність установки вікон або дверей має величезне значення. Якщо хто не знає, то до установки вікон висувається одна вимога, яке часто порушується – віконний профіль на третину своєї ширини повинен бути зануреним в чверть віконного отвору. В іншому випадку боротися з холодом, що йде від укосів, буде марно, навіть за допомогою внутрішнього і зовнішнього утеплення укосів. У таких ситуаціях конденсат, грибок цвіль гарантовані на всі 100 відсотків. Що стосується дверей (особливо тих, які виготовлені з дерева і похідних від нього матеріалів), то в процесі їх установки Дверні коробки повинні підлягати гідроізоляції. Штукатурка укосів дверей є мокрим процесом, і дверна коробка неодмінно потягне цю вологу в себе – як результат, деформація і втрата зовнішнього вигляду.
Якісний розчин грає не останню роль. Тут все просто-після висихання розчин не повинен відшаровуватися від отвору і вже тим більше обсипатися. Тут важливі три моменти-правильна технологія нанесення штукатурки (про неї поговоримо пізніше), якісний розчин з піску і цементу, змішаний в пропорції 1:4 і професійна затирка. В принципі, складного нічого немає.
Штукатурка віконних укосів фото
Це що стосується довговічності і інших характеристик оштукатурених укосів – якщо говорити про зовнішній вигляд цих елементів будови, то він залежить безпосередньо від вміння майстра встановлювати маяки. Це окрема тема для розмови, про яку варто поговорити більш детально.
Оздоблення укосів штукатуркою: тонкощі установки маяків
Маяки-це, можна сказати, найважливіший елемент технології штукатурки укосів своїми руками. Без них отримати рівну площину і чіткі кути практично неможливо, навіть якщо за роботу візьметься професіонал. Саме вони задають площину штукатурення і допомагають створювати ідеально рівні поверхні. Що таке маяки? По суті, це напрямні, з установки яких і починається процес штукатурки дверних або віконних укосів. На кожен укіс знадобиться як мінімум парочка маяків, які встановлюються наступним чином.
Маяк біля вікна-якщо говорити просто, то він приклеюється до отвору за допомогою того ж цементного розчину. Тут є кілька важливих моментів: по-перше, рівень вертикалі (він контролюється або схилом, або рейковим рівнем); по-друге, відстань від вікна, яке повинно становити не менше 50мм; по-третє товщина штукатурного шару, який забезпечує відстань маяка від отвору. Шар не повинен бути занадто маленьким – оптимальна товщина розчину на укосі становить 20-30мм. якщо більше, то таку штукатурку потрібно армувати металевою сіткою, щоб вона не відвалилася з часом.
Як зробити укоси штукатуркою фото
Кутовий укіс. Тут можна вчинити різними способами – як мінімум існує парочка варіантів. Перший – це використання кутового маяка (це найбільш простий і кращий варіант) і другий спосіб-Це застосування рівною дощечки довжиною на всю висоту укосу. Це не дуже надійний варіант, але професіонали використовують його, так як він практично не займає часу – приставили дошку до стіни біля укосу, зорієнтували її за рівнем і закидали кут розчином. Таку операцію доведеться повторювати до самого закінчення процесу штукатурки укосів – в загальному, якщо мова йде про штукатурці віконних укосів своїми руками, то краще використовувати кутовий маяк. Як і всі інші подібні допоміжні пристосування, він приклеюється до отвору за допомогою розчину або будь-який інший сухий будівельної суміші.
Якщо дивитися глобально на все вікно, то такі маяки монтуються по всьому його периметру – спочатку їх встановлюють на бічні частини віконного отвору, а потім і на верх. Для верхньої частини отвору в якості клею для маяків краще використовувати клей для гіпсокартону, який має невеликий термін застигання – як варіант, в розчин можна додати трохи алебастру. Ця суміш взагалі застигає дуже швидко.
Штукатурка укосів дверей фото
Як зробити укоси штукатуркою: технологія виконуваних робіт
За великим рахунком, якщо ви подужаєте маяки і встановіть їх правильно, зробити Штукатурні роботи не складе ніяких труднощів – процес цей простий, але не слід забувати про те, що порушення послідовності роботи може позначитися на якості укосу. В цілому, технологія штукатурки укосів (як дверних, так і віконних) може бути представлена у вигляді наступної послідовності робіт.
Для початку віконний отвір обробляється рідким розчином-так званим молочком. Мета цього етапу робіт полягає в тому, щоб заповнити цією в’язкою рідиною все каверни, тріщинки і шовчики – скрізь, де тільки можна, слід забити рідкий розчин. Слід розуміти, що саме він забезпечує надійне зчеплення штукатурки з отвором. Після того, як така обробка буде проведена, укоси залишають висихати – в принципі, це недовгий процес, так як в більшості випадків стіни швидко вбирають воду. Краще, звичайно, залишити укоси в такому вигляді на ніч.
Штукатурка бічних укосів. Верхній укіс поки не варто чіпати – для початку необхідно розібратися з бічними схилами. Штукатуряться вони наступним чином – простір між маяками заповнюється розчином, який, в свою чергу, ретельно розрівнюється за допомогою дерев’яної терки, встановленої на обидва маяка одночасно. Розрівнювання проводиться круговими рухами терки, спрямованими вниз.
Оздоблення укосів штукатуркою фото
Після того, як бічні укоси будуть оштукатурені, роботи припиняють до затвердіння розчину – це потрібно для того, щоб створити чіткий і рівний кут між боковинами і верхнім укосом. Хочете ви цього чи ні, а до наступного ранку з роботами доведеться почекати.
Штукатурка верхнього укосу. Вся проблема верхнього укосу полягає в тому, що накидається штукатурка тут же норовить впасти вниз – це воістину справжня мука, боротися з яким можна двома способами. По-перше, розчин можна накладати тонкими шарами, що довго і нудно – кожен шар повинен гарненько висохнути і прилипнути до попереднього. І, по – друге, прискорювати швидкість застигання розчину-для цієї мети використовується все той же алебастр, який вводиться в цементно-піщаний розчин в невеликій кількості (півсклянки на відро). Чим більше ви всипаєте алебастру, тим швидше буде застигати розчин – в цьому відношенні потрібно бути обережним. Не варто готувати багато такого розчину, а як тільки приготували, так відразу ж і виробляти його. Останній фінішний шар штукатурки верхнього укосу робиться нормальним розчином, який гарненько затирається теркою круговими рухами. Особливу увагу необхідно приділити внутрішнім кутах між верхнім і бічним укосом.
Штукатурка укосів фото
Після висихання штукатурки поверхню укосів розкривається ґрунтовкою, після чого шпаклюється фінішною сумішшю і забарвлюється в ваш улюблений колір. В принципі, це і вся штукатурка укосів – на словах все просто, а ось на ділі доведеться потрудитися. Причому зробити це потрібно буде і розумово і фізично.
Читайте в цій публікації:
Облицювання печі керамічною плиткою своїми руками: вибір матеріалів
Облицювання печі кахельною плиткою: підготовчий етап
Технологія облицювання печі плиткою: тонкощі і нюанси
У деяких людей питання облицювання цегляної печі викликає деяке здивування – навіщо, мовляв, це робити, якщо піч можна викласти відразу декоративним цеглинкою. Так, так можна вчинити, але в цьому випадку на досить тривалий термін експлуатації споруди можна не розраховувати – перепади температури швидко зроблять свою брудну справу, і недавно новенька піч перетвориться якщо не в руїни, то в растрескавшуюся конструкцію. Саме для цієї мети піч і облицьовують різними способами. Про те, як проводиться правильна облицювання печі керамічною плиткою своїми руками, і піде розмова на цій сторінці нашого сайту stroisovety.org. ми розберемося не тільки з послідовністю робіт, а й вивчимо їх тонкощі і нюанси.
Облицювання плиткою печі своїми руками фото
Облицювання печі керамічною плиткою своїми руками: вибір матеріалів
Кожен фахівець знає, що від правильності вибору матеріалів залежить в буквальному сенсі слова все – грунтовно підібрані матеріали забезпечують і легкість укладання, і довговічність декоративної поверхні, і її стійкість до тих чи інших факторів експлуатації. Піч в цьому відношенні досить примхливе виріб – перепади температур просто не можуть не надавати ніякого впливу на це виріб. Вони його руйнують. Цей процес порівняно повільний, але тим не менш він невблаганно веде цегла і обробку печі до свого первозданного стану. У сенсі, до праху-як ви вже зрозуміли, відстрочити це повернення можна правильним матеріалом і бездоганним дотриманням технології його використання. Технологію поки залишимо в спокої і для початку розберемося з матеріалами. Для якісного вирішення питання, як облицювати піч керамічною плиткою, знадобляться наступні матеріали.
Штукатурна суміш. Не звичайна, а саме та, яка призначена для будівництва печей – її склад розрахований так, щоб розчин після застигання міг протистояти перепадам температури і сильному спеку.
Штукатурна сітка. В її завдання входить об’єднання всіх плиток в один цілісний масив. Це необхідно для того, щоб запобігти відпадання окремо взятих елементів облицювання – саме сітка робить так, що кожну плитку додатково утримує її оточення.
Клей для плитки. Тут справи йдуть точно так же, як і зі штукатурною сумішшю – тільки клей спеціального призначення і нічого більше.
Яка плитка підійде для облицювання печі фото
Природно, сама плитка. Далеко не кожна з них підійде для облицювання печей або камінів. Існують три основних різновиди цього матеріалу, які за всіма параметрами підходять для нашої справи. Це стандартна кераміка, яка в змозі витримувати нагрівання до 500 градусів (саме при такій температурі на неї наносять глазур), майоліка, клінкер і такий цікавий варіант, як теракот, а вірніше плитка з нього. Облицювання печі теракотовою плиткою дозволяє створювати надійну і довговічну поверхню, але при цьому розраховувати на унікальний вид виробу не доводиться – це дуже одноманітна плитка, на яку малюнок не наноситься. Якщо розбиратися з питанням, що з усього цього краще підійде для обробки печі, то можна сказати тільки одне – підійде все, і вибір тут більше обумовлений смаком і фінансовим станом людини. Найдешевшим варіантом на сьогоднішній день поки залишається кераміка.
Облицювання печі кахельною плиткою: підготовчий етап
Перше, що слід зрозуміти, так це, що піч (як і будь-яке інше будова, що має вагу) дає усадку. У ситуації з нею справи йдуть навіть гірше, ніж зі звичайними будівлями – тут знову вступає в силу вплив температури, завдяки якій усадка проводиться набагато інтенсивніше. З одного боку, це добре, так як подібні вироби сідають швидко, і вже через місяць-півтора вони стабілізуються, а з іншого боку, не дуже – саме в цей час утворюється основна маса тріщин і інших порушень конструкцій. Загалом, перед тим як приступати до облицювання плиткою печі своїми руками, виріб доведеться трохи поексплуатувати так як є. Ну а далі технологія підготовчих робіт виглядає досить стандартно, і представити її можна у вигляді наступної послідовності дій.
Ґрунтовка. Цегла-матеріал дуже гігроскопічний і він дуже сильно вбирає воду. Для розчину це не дуже добре, так як швидка втрата їм води призводить до появи тріщин. А повільне висихання забезпечує високу міцність розчину. В основному для цього і потрібна грунтовка. Крім того, з її допомогою скріплюється поверхневий шар матеріалу, збільшується його адгезія і забирається пил. Всі ці моменти якраз і забезпечують надійність зчеплення розчину з поверхнею. Гарантувати цегла потрібно в пару заходів-наносячи перший шар грунтовки, ви побачите, наскільки швидко цегла висихає. Це неправильно, і гарантувати потрібно до тих пір, поки рідина не перестане швидко вбиратися – можливо, навіть знадобиться нанести не два, а три шари грунтуючого складу.
Армування. Процес досить простий-в цегляній кладці насверливается маса отворів (відстань між ними в будь-якому напрямку має бути приблизно 200-250мм), в які встановлюються дюбелі Біербаха (пластикові не підходять в зв’язку з температурою). Вони і утримують металеву штукатурну сітку на цегляній кладці. Щоб видалити пил, що осів на цеглу в процесі свердління отворів, кладку слід заново покрити ґрунтовкою, після чого потрібно примазати сітку до цегли штукатурним розчином рідкісної консистенції.
Технологія облицювання печі плиткою фото
Штукатурка. Технологія стандартна, і почитати про те, як проводиться штукатурка стін, ви можете в іншій статті нашого сайту. Якщо коротко, то виглядає вона наступним чином – для початку за допомогою рівня встановлюються маяки. В даному випадку доцільно використовувати штукатурні куточки, так як часто піч має площині порівняно невеликого розміру. Після висихання маяків (кріпляться вони на розчин) простір між ними закидається штукатурною сумішшю і ретельно вирівнюється правилом.
Ґрунтовка. Проводиться після висихання штукатурки, безпосередньо перед процесом укладання плитки – як і у випадку з цеглою, свіжо покладена штукатурка грунтується як мінімум в два заходи з проміжками на висихання.
В принципі, це і вся підготовка, яка здається страшною тільки з першого погляду. Насправді вона проводиться досить просто. Найскладніше у всій цій справі – це чітко в рівні і площині встановити штукатурні маяки. Тут доведеться постаратися-слід зрозуміти, що чим рівніше ви виконаєте штукатурку, тим простіше буде класти плитку.
Облицювання печі теракотовою плиткою фото
Технологія облицювання печі плиткою: тонкощі і нюанси
За великим рахунком, обробка печі плиткою мало чим відрізняється від облицювання цим матеріалом будь-яких інших поверхонь – вірніше буде сказати, взагалі нічим не відрізняється. І додаткову складність тут може викликати хіба що наявність великої кількості кутів. В принципі, це не проблема, якщо людина вміє якісно виконувати стикування плитки під 45 градусів – новачкам в цій справі вкрай рекомендується використовувати спеціальні куточки. Тільки брати потрібно металеві-самі розумієте, пластикові кути при температурі поведуть себе не дуже коректно.
Облицювання печі керамічною плиткою своїми руками фото
Найважливішим є перший ряд плитки – його можна назвати основоположним. Як закладіть перший “камінь”, так і піде все далі. Дуже важливо тут витримати рівень і площину. Причому рівень необхідно витримати не один-необхідний горизонт шва і чітка вертикаль площині плитки. Для того, щоб отримати горизонтальний шов, використовується напрямна – роботи доведеться почати з другого ряду знизу, а перший залишити на потім. Як направляючої застосовується профіль для гіпсокартону, який потрібно примудритися прибити чітко в рівні горизонту – в принципі, це не складно, маючи під рукою навіть простий рейковий рівень. З його ж допомогою контролюється і площину укладання першого ряду – він приставляється на лицьову поверхню площини, і якщо між ними відсутні зазори, то все нормально.
Як і говорилося вище, особливу увагу слід приділяти кутах-про те, як вони можуть формуватися, ми вже згадали вище, і тепер додамо тільки одне. Якщо дозволяє співвідношення габаритів плитки і розмірів печі, то можна уникнути підрізування в цих місцях. Якщо таке неможливо, то починати класти цільну плитку необхідно з самого видного кута – як варіант, можна придбати плиткоріз з мокрим різом, який розрізає плитку без відколів.
Облицювання печі кахельною плиткою фото
У всьому іншому облицювання печі керамічною плиткою своїми руками є досить стандартним процесом, і єдине, що ще тут можна додати, так це сказати про те, що такі роботи не повинні виконуватися бездумно. Як мінімум необхідно уявити готову піч подумки і постаратися знайти всі проблеми, які можуть виникнути в процесі облицювання. Такий підхід до справи дозволить вам виявити правильну послідовність укладання рядів, що саме по собі зведе нанівець дрібні недоліки в роботі. Потрібно зігнати всі проблеми в саме непомітне оку місце.
Читайте в цій публікації:
Скляна стеля: переваги та недоліки
Як зробити скляну стелю: різновиди систем
Скляна стеля своїми руками: два способи установки
Це тільки на перший погляд здається, що скло є невідповідним матеріалом для виготовлення підвісних стель – насправді, використовуючи цей матеріал, умільці створюють справжні витвори мистецтва, до яких всім іншим матеріалам дуже і дуже далеко. Такі стельові системи використовувалися людиною з давніх часів, але на деякий час вони були забуті і лише тільки в останні півстоліття стали повертатися в інтер’єр сучасної житлоплощі. Вони мають масу особливостей, про які і піде розмова в даній статті. Разом з сайтом stroisovety.org ми ознайомимося з різновидами сучасного скляної стелі, вивчимо їх особливості, переваги і недоліки, а також розглянемо можливість їх самостійного монтажу.
Установка скляної стелі фото
Скляна стеля: переваги та недоліки
Почнемо, мабуть, з недоліків, так як саме їх в першу чергу призводять в якості аргументів все противники використання даного матеріалу на стелі. З першого погляду може здатися, що це досить істотні недоліки, але якщо розібратися докладніше, то з ними можна жити і навіть миритися – за великим рахунком, це не недоліки, а банальні особливості матеріалу.
Складність в обробці, що саме по собі веде до збільшення вартості підвісної скляної стелі. Якщо говорити про простих прямокутних фрагментах, то нічого складного в їх вирізанні немає – а ось якщо вести мову про скляних вставках складної конфігурації, то вирізати їх можна тільки на спеціалізованому обладнанні в заводських умовах.
Другий момент, пов’язаний з монтажем скляної стелі, це велика вага системи – деякі люди не можуть собі уявити життя в приміщенні, в якому над головою висить така маса. З іншого боку, вони спокійно собі живуть, не звертаючи уваги на дуже важкий бетон плит перекриття, який при неправильному виготовленні теж може впасти на голову. Як ви розумієте, тут вся справа в якості компонентів стелі і серйозному ставленні майстрів до його збірці.
Крихкість скла. А як же без такого істотного аргументу? Випадковий удар по стелі важким предметом-і все осколки виявляються у людини на голові. Невже люди, які висувають такий аргумент, допускають думку про те, що хто-небудь з будівельників візьме на себе таку відповідальність – бути судимим за ненавмисне вбивство і нанесення важких каліцтв не захоче жодна розсудлива людина. Як мінімум сучасні скляні стелі покривають спеціальною захисною плівкою, яка навіть при розбиванні матеріалу стримує осколки і не дозволяє їм обсипатися зі стелі.
Кріплення скляних стель фото
І останній аргумент-це занадто висока вартість. Так, установка скляної стелі-штука не дешева, але не слід забувати, що тут ми маємо справу не з банальним будівельним конструктором начебто гіпсокартону, а з розробляється за індивідуальним проектом стельової системою, яка аж ніяк не відрізняється простотою монтажу. За великим рахунком, на сьогоднішній день це найдорожча різновид підвісних стель, особливо якщо говорити про використання в ній вітражних стекол. Навіть незважаючи на всі недоліки, багато людей готові платити великі гроші за пристрій скляних стель всього-на – всього з однієї причини-це чудовий, зачаровує зовнішній вигляд, який не може створити жоден інший матеріал сучасності. Крім того, у скляних стель є ряд позитивних сторін.
Найголовніше – це можливість підсвічування стелі з його тильного боку-скляні стелі з підсвічуванням набувають ще більш екстравагантний і глибокий вигляд. Єдиний нюанс-далеко не на кожен тип скляної стелі може бути встановлена така підсвічування. Наприклад, якщо підсвітити стелю з матового або прозорого скла, то приховане освітлення зробить всі внутрішні конструкції системи проглядаються.
Другий момент, за який скляні стелі полюбилися багатьом господиням, це дуже проста прибирання, яка не доставляє ніяких труднощів. Скло-гладкий матеріал, з якого дуже просто видаляється пил і практично всі інші типи забруднень. Так, якщо не використовувати в процесі прибирання спеціальні засоби, то можуть залишатися розлучення, але це, як то кажуть, справа техніки.
Скляна стеля з підсвічуванням фото
І, природно, байдужість скляній поверхні до впливу вологи і води, завдяки чому стелі даного типу можуть бути використані в приміщеннях будь-якого призначення. Крім того, в якості вагомої підстави на користь підвісних скляних стель досить часто призводять дуже довгий термін їх експлуатації – профільні системи виготовляються з високоякісної полірованої нержавіючої сталі, яка в змозі пережити не одне покоління людей.
Як зробити скляну стелю: різновиди систем
Так вже вийшло, що скляні стелі особливою різноманітністю видів не відрізняються – практично у всіх випадках це однотипна несуча конструкція з підвісів і профілів, на яку встановлюються фрагменти зі скла. Це стеля касетного типу, який в деякому роді можна порівняти з стелями «армстронг» – схожість досить віддалене, але принцип практично ідентичний. Основна різноманітність полягає в типі використовуваного скла. Тут можна виділити наступні різновиди.
Матові скляні стелі. Їх виробляють з двох типів матеріалу – це спеціально оброблене натуральне скло і плити зі скловолокна. І той і інший матеріал візуально практично не відрізняється один від одного – відмінності спостерігаються тільки у властивостях. Наприклад, скловолокно дещо легше і безпечніше натурального скла. Так що якщо ви переживаєте про те, що в один прекрасний момент вам на голову посиплються осколки скла, то перевагу краще віддати скловолоконним вставкам.
Дзеркальні скляні стелі. Тут також існує двоякий варіант-справжні дзеркала і псевдодзеркала. Різниця між ними також полягає у властивостях – в принципі, за зовнішнім сприйняттям вони теж відрізняються. Псевдодзеркальная поверхню дає більше спотворень, а відбивається в ній реальність є кілька спотвореною.
Вітражна скляна стеля. Тут теж присутні варіанти на різний розмір гаманця-найдорожчими вважаються натуральні Вітражі, виготовлені зі скла різного кольору і вставок з кольорового металу. Більш простий варіант-це звичайне скло з наклеєною декоративною плівкою.
Скляні матові стелі фото
І найбезпечніший варіант скляної стелі – це підвісна система з монолітного полікарбонату (оргскло) – це і матовий «скляний» стелю, і дзеркальний, і навіть вітражний. Вибирати, що саме ви віддасте перевагу, тільки вам і нікому іншому, але виходити в цій справі рекомендується не тільки з розміру свого гаманця, але і спираючись на інші характеристики матеріалу.
Скляна стеля своїми руками: два способи установки
Ще одним критерієм, згідно з яким можна розділити скляні стелі на види, є спосіб установки – тут існує всього два варіанти, що дозволяють надійно закріпити на стелі навіть самі важкі фрагменти скла.
Касетні скляні стелі. Це якраз той варіант, який віддалено нагадує стельові системи «армстронг». Його суть полягає в особливому пристрої каркаса, що збирається з Т-образного профілю, перевернутого догори ногами – після установки такого каркаса виходять осередки з полицями, на які і проводиться спирання скляних фрагментів. Недоліком такої системи можна назвати убогість форм і пористу структуру – в більшості випадків тут використовуються фрагменти скла квадратної або прямокутної форми. Це конструктор, зібрати який своїми руками досить просто-все продумано виробником аж до дрібниць. Від майстра потрібно тільки одне-дотримуватися технологію.
Другий варіант є більш складним, і він не передбачає створення осередків з опорними полками – кріплення скляних стель тут проводиться через отвір в панелях механічним способом. Щоб витримати площину установки стекол, застосовується або дерев’яна лати, або сталева, виготовлена з металевого профілю. Природно, більш довговічними є стелі, встановлені на спеціальний профіль. Перевагою такого способу монтажу скляної стелі є те, що з його допомогою можна встановлювати панелі більшого розміру, причому вони можуть мати складну конфігурацію.
Монтаж скляної стелі фото
І та й інша технологія складання скляних стель з однаковим успіхом дозволяє закласти за скляну поверхню підсвічування – єдине обмеження, пов’язане з таким додатковим декором, полягає в тонуванні поверхні. У більшості випадків підсвічування висвічує всі приховані елементи конструкції – в цьому відношенні підсвічувати скляну стелю найкраще спрямованими на них спотами.
На закінчення теми про скляну стелю скажу кілька слів з приводу доцільності його облаштування. Далеко не в кожному приміщенні дані стельові системи зможуть проявити себе у всій своїй красі – наприклад, в низьких приміщеннях ефект може виявитися кардинально протилежним. Точно таке ж враження може складатися і в невеликих кімнатах зі скляними стелями – цим стельовим системам потрібен простір. Їх оптимальна область застосування-це великі зали з високими перекриттями.
Читайте в цій публікації:
Монтаж металевого сайдинга: установка каркаса своїми руками
Інструкція монтажу металевим сайдингом: обшивка каркаса
Оздоблення фасаду будинку вініловим сайдингом обходиться досить недорого, але і служить теж небагато – вірніше сказати, вже протягом перших п’яти років експлуатації він вигоряє і втрачає свій первинний зовнішній вигляд. Хорошою альтернативою цьому матеріалу є металевий сайдинг, який практично за всіма показниками перевершує його в кілька разів. Монтаж металевого сайдинга виконується трохи інакше, ніж проводиться установка його вінілового побратима, саме про це піде розмова в даній статті-разом з сайтом stroisovety.org ми розберемося з тонкощами і нюансами установки металевого сайдинга.
Монтаж металевого сайдинга з утеплювачем фото
Монтаж металевого сайдинга: установка каркаса своїми руками
За великим рахунком, принцип складання металевого каркаса залишається однаковим, щоб ви на нього не нашивали згодом – будь то гіпсокартон або вагонка, все робиться однаково, за винятком деталей.
Спочатку монтуються напрямні профілі, які і задають площину обшивки. У ситуації з обробкою будинку сайдингом, в тому числі і металевим, напрямні монтуються в першу чергу по підшивці даху. З однієї й іншої сторони від її краю (якомога ближче до існуючих стін) на однаковій відстані ставляться дві мітки, щодо яких відбивається рівна лінія за допомогою туго натягнутою нитки в синьці.
Монтаж металевого сайдинга фото
Другим кроком монтуються крайні несучі профілі – якомога ближче до існуючого кутку стіни з одного і з іншого її боку. Дуже важливо встановити ці профілі строго у вертикальному рівні. Зробити це потрібно в двох площинах – тобто зорієнтувати рівень вертикалі щодо обшивається стіни і прилеглої до неї стіни. Монтуються ці профілі за допомогою довгого рівня, а кріпляться до існуючої стіни будинку стандартними П-образними кронштейнами.
Далі все просто-натягуємо парочку горизонтальних ниток між кутовими профілями і згідно з цими ниткам на дотик встановлюємо всі проміжні профілі. Встановлюються вони з кроком 500 мм – так, щоб між ними зручно було укласти утеплювач.
Точно таким же способом монтується каркас на всіх стінах будинку – основна умова, яке необхідно витримати виробляючи монтаж металевого сайдинга своїми руками, це міцність і надійність каркаса. Домогтися цього можна тільки надійним кріпленням (кронштейни повинні фіксуватися до стіни як мінімум чотирма дюбелями, а до профілю чотирма саморізами, встановленими по парі з кожного боку) і правильним вибором профільної конструкції. У тому сенсі, що профілі необхідно купувати посилені-ті, які виготовлені з листового заліза товщиною не менше 0,35 мм.
Сам сайдинг з металу встановлюється нескладно – з смугами довго возитися не доведеться, а ось з декоративними елементами потрібно буде попрацювати. Що таке декоративні елементи? В першу чергу, це крапельники, що відводять дощову воду від фасаду і не дають їй затікати під сайдинг. У другу чергу, це кути, кінцеві профілі і з’єднувачі. І в третю чергу, це Нижня притискна планка. Щоб довго не розповідати, що і для чого тут потрібно, ознайомимося краще з послідовністю збірки, а про призначення поговоримо по ходу розповіді.
Беремо за точку відліку будь-який кут будівлі і за допомогою гідравлічного або лазерного рівня відбиваємо нуль по всьому периметру будинку. Нуль потрібен обов’язково, без нього сайдинг може почати плисти – відхилятися від рівня, що призведе до негарного результату. Нуль необхідно визначити по верхньому краю крапельника – так простіше буде його монтувати, що і робиться наступним етапом.
Встановлюється капельник вельми нескладно-він просто прибивається до існуючої стіни дюбелями або пригвинчується саморізами. Робити це необхідно, орієнтуючись на відбитий нуль.
Далі зовнішні і внутрішні кути. Вони кріпляться до крайніх несучих профілів саморізами по металу (найкраще тими, які мають прес-Шайби). Нюанс тут тільки один-вертикальний рівень, який необхідно проконтролювати з двох сторін кута. І ще один нюанс з’являється у випадках, коли одного елемента недостатньо по всій висоті будинку – в цій ситуації знадобиться ще й правильно зістикувати кути один з одним. Для більш акуратною стикування необхідно буде розшарувати подвійний метал кутових елементів і вставити їх як би один в інший.
Інструкція монтажу металевим сайдингом своїми руками фото
Тепер, коли кутові елементи готові, можна встановлювати першу смугу. Відразу слід врахувати висоту її установки, яка обумовлена шириною притискної планки. Тобто після того, як перша смуга буде заведена в кутові елементи, під неї потрібно підставити притискну планку і тільки потім закріпити смугу. Цій смузі необхідно приділити масу уваги-монтувати її потрібно виключно під рівень. Це основний елемент, від якого залежить весь подальший хід робіт. Коли перша смуга буде закріплена відповідно до рівня по кожному несучому профілю, її низ притискається спеціальною планкою, яка вводиться в нижній паз сайдинга і прикручується до каркаса за допомогою покрівельних саморізів, підібраних під колір сайдинга.
Далі все просто і кожна наступна смуга монтується ідентично – при необхідності вона підрізає по довжині, заводиться в кутові елементи і вставляється в паз нижньої смуги. Само собою зрозуміло – верх прикручується до каркаса. Без рівня тут обійтися не вийде – яким би металевим ні сайдинг, все ж він гнучкий, і при неакуратному натиску рівень його установки може відхилитися.
Металевий сайдинг блок-хаус своїми руками фото
Монтаж останньої смуги сайдинга може виявитися досить скрутним, особливо якщо ви бездоганно підете технології, прописаної виробником. Вона свідчить, що стикування сайдинга з підшивкою даху необхідно здійснювати спеціальним профілем – якщо ви його встановите, то останню смугу вставити не зможете. Від її використання краще відмовитися на користь звичайного внутрішнього кута, зігнутого з фарбованої оцинковки – після того, як остання смуга буде підрізана по всій довжині і встановлена на своє місце, вона просто притискається кутом по всій довжині. Куточок цей кріпиться все тими ж покрівельними саморізами, загвинчуються безпосередньо в підшивку даху. Аналогічним способом набираються всі стіни будинку – починаючи нову площину, особливу увагу приділяйте кутах. Сусідні смуги повинні в них сходитися без сходинок.
Укоси-без них не обходиться жоден фасаду будинку, а вірніше його обшивка своїми руками, і технологія монтажу металевого сайдинга в цьому відношенні не є винятком. Як то кажуть, металевому сайдингу металеві укоси – після того, як весь фасад буде обшитий, і навколо вікон встановлений стартовий профіль, потрібно буде заміряти ширину укосів і замовити їх виготовлення там, де ви купували сам сайдинг. Готові вироби, якщо не брати до уваги підрізування по довжині, встановлюються досить просто – на покрівельні саморізи.
І на закінчення статті про монтаж металевого сайдинга скажу кілька слів про утеплення такого фасаду. За великим рахунком, це стандартна технологія, що передбачає застосування мінеральної вати. Коротко виглядає ця технологія наступним чином-спочатку каркас з металевого профілю обтягується паробарьером. Обтягується він не щільно-так, щоб між профілями утворилося простір для установки утеплювача. Якщо мова йде про дерев’яний будинок, то паробар’єр краще встановити ще до виготовлення каркаса – обтягнути їм будинок, а потім вже монтувати профілі. Далі закладається мінеральна вата, яка закривається зверху гідроізоляційної плівкою – ось її доведеться натягнути туго. Тільки після того, як плівка буде натягнута, можна буде приступати до облицювання каркаса металевим сайдингом.
